Олександр Козинець
Лубнам з присвятою
Це місто історії, якій — тисяча років,
Проте молоде й невимовно прекрасне
Місто митців, лікарів і пророків,
Друзів, знайомих та однокласників.
Місто закоханих, гарних, щасливих,
Місто зростань та обіймів вокзальних.
Місто, умите нечастими зливами.
Різних маршрутів, міських і дальніх.
Лубни — це поезія й проза ринку,
Транспорт за розкладом і без нього,
Це очі людей та фасади будинків,
Щедрість землі та вібрації Бога.
Це воланчя сирен і радість відбою,
Це вранішнє сонце й Сули софіти.
Це кожен із нас, наодинці й по двоє,
Це школи, садочки, батьки і діти.
Це місто веселих, серйозних, амбітних,
Величних, коханих та самостійних.
Це райська оаза й прихисток світла,
Квіти посаджені й самосійні.
Це слава минулого, слава сьогодні.
Пляжі і парки, парки і пляжі.
Барельєфи і арки, очі Господні,
Мистецтва життя побутові колАжі.
Місто, де пахнуть і кава, і тісто.
Де хочеться в тиші стрічати світанки.
Бо гарні Лубни, як і вайб цього міста,
Як кожні родинні вечері й сніданки.
Це музей, галерея, бібліотеки,
Магазини, кав'ярні, стадіони, заводи.
Парки, парковки, машини, аптеки,
Вітер із Півночі й сонце на Сході.
Це все, що стається з нами прекрасне:
Люди і квіти, квіти і люди.
Я скільки всього у вірші прикрасив
В надії, що місто таке знову буде.
Що слава про місто буде гриміти:
«Лубни — це потужно, гордо і стильно».
Що в радості тут буде затишно жити.
І кожному стане і мудрості, й сили.
Чи все так насправді? Відомо лиш Богу.
Чи всі такі світлі? — Напевно і звісно.
Лубни — це можливості, вибір, дороги,
Такі ж неймовірні, як і вайб цього міста.
© Олександр Козинець, 2024
Мої Лубни - Н. Улішак
Вишневеччина і Замкова гора
Ой Лубни мої Лубни Ретро фото
Місто
Знімають фільм у Лубнах